Історія з дорогою М-12 в Івано-Франківській області наочно показує, як у системі відновлення інфраструктури державні рішення існують окремо, а реальні гроші — за своїми правилами. Попри гучні скандали, публічні обіцянки кадрових висновків і заяви про «нульову толерантність до корупції», Любомир Симанів залишається на чолі підрозділу і продовжує контролювати процеси, які все менше схожі на законні закупівлі.
Після резонансної схеми Палиці–Кулеби–Бойка навколо проєктування дороги на Буковель вартістю 6,6 млрд грн очікувалося хоча б формальне очищення керівництва. Але на практиці все обмежилося риторикою. Симанів не лише не був відсторонений, а й продовжив розподіляти багатомільярдні підряди.
30 вересня 2025 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Івано-Франківській області оголосила тендер на реконструкцію автомобільної дороги державного значення М-12 Стрий–Тернопіль–Кропивницький–Знам’янка (UA-2025-09-30-008319-a). Учасників було двоє: міжнародна компанія ТОВ «АЗВІРТ» і ТОВ «ПБС» — підрядник, який давно вважається «ручним» і афілійованим з Ігорем Палицею.
Після затяжних тендерних спорів Антимонопольний комітет України 8 грудня 2025 року ухвалив рішення, і на порталі уповноваженого органу була опублікована інформація про намір укласти договір саме з ТОВ «АЗВІРТ». Іноземна компанія запропонувала нижчу ціну та вищу якість робіт — що легко перевірити за вже реалізованими нею об’єктами, зокрема на трасі М-01.
Однак уже 2 січня 2026 року замовник раптово скасовує процедуру. Формальна підстава — підпункт 3 пункту 50 Особливостей: «скорочення обсягів видатків». При цьому в оголошенні про торги прямо вказано, що бюджетне фінансування було передбачене, а термін виконання робіт встановлений до кінця 2026 року.
Ключова деталь: паралельно з цією закупівлею та ж Служба оголосила ще дві абсолютно ідентичні процедури — UA-2025-09-22-014390-a (термін до 30.12.2026) і UA-2025-10-07-… (термін до 30.12.2027). Учасники ті ж самі — «АЗВІРТ» і «ПБС». Але в цих двох випадках переможцем стало саме ТОВ «ПБС», договори були підписані, і жодного «скорочення видатків» раптово не виявилося.
Фактично одну процедуру з міжнародною компанією скасували під надуманим приводом, а дві інші — з тими ж умовами, фінансуванням і термінами — спокійно реалізували на користь «потрібного» підрядника. Це не помилка і не збіг, а керована схема.
Додатково варто нагадати: постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2024 року №1060 об’єкт реконструкції дороги М-12 на ділянці км 44+297 — км 61+197 включений до переліку об’єктів, затверджених до фінансування, з обсягом 601,5 тис. грн. Загальний обсяг фінансування за програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування» не скорочувався, реєстрація бюджетних зобов’язань не обмежувалася. Аргумент про нестачу коштів не підтверджується жодним офіційним документом.
19 січня 2026 року Антимонопольний комітет України виніс ще одне рішення — зобов’язав Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Івано-Франківській області скасувати своє рішення про скасування тендеру на реконструкцію М-12. По суті, АМКУ прямо вказав на незаконність дій замовника.
Тепер питання навіть не в тому, чим закінчиться конкретна закупівля. Питання в іншому: скільки ще можна ігнорувати рішення Кабміну, Антимонопольного комітету та базові принципи конкуренції, поки група Палиця–Микита–Кулеба–Симанів продовжує просувати інтереси ТОВ «ПБС». І чи побачать нарешті НАБУ, САП та інші правоохоронні органи не «окремий епізод», а стійку систему, в якій скасування тендеру — лише інструмент для усунення незручного переможця.
Поки що реальність виглядає так: Любомира Симаніва не просто не звільнили — його залишили саме для того, щоб схеми працювали далі, а державні дороги продовжували будуватися не за законом, а за домовленістю.
